ВПЛИВ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ НА ПОКАЗНИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ З САРКОПЕНІЄЮ ТА ЕКСТРАПІРАМІДНИМИ РОЗЛАДАМИ У ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ ПІСЛЯ ПЕРЕЛОМУ ДИСТАЛЬНОГО МЕТАЕПІФІЗА ПРОМЕНЕВОЇ КІСТКИ

Анотація

Резюме. Мета дослідження: оцінити вплив комплексної програми фізичної терапії на показники функціонування верхньої кінцівки у осіб похилого віку з саркопенією та екстрапірамідними розладами (внаслідок хвороби Паркінсона) у постіммобілізаційному періоді після перелому дистального метаепіфіза променевої кістки.

Матеріал і методи. Обстежено 27 осіб похилого віку з саркопенією та екстрапірамідними розладами у ранньому постіммобілізаційному періоді після перелому дистального метаепіфіза променевої кістки. Їх було поділено на дві групи: 1 (займались згідно принципів поліклінічної реабілітації із переважанням застосування преформованих фізичних факторів) та 2 (займались за розробленою програмою фізичної терапії, що була створена з точки зору пацієнтоцентричної моделі реабілітації з врахуванням специфіки кожного поліморбідного стану із застосуванням функціонального тренування, масажу, кінезіологічного тейпування, корекції харчування). Ефективність програми оцінювали порівнянням стану здорової та травмованої рук за результатами гоніометрії, китичною динамометрією, стандартними тестами та опитувальниками Nine-hole peg test, Action Research Arm Test, Frenchаy Arm Test, АBILIHAND, DASH.

Результати. У обстежених осіб виявлені значні порушення функціонування верхньої кінцівки у всіх доменах Міжнародної класифікації функціонування, що визначено за допомогою гоніометрії променево-зап’ясткового суглоба, китичної динамометрії, функціональних проб Nine-hole peg test, Action Research Arm Test, Frenchаy Arm Test, опитувальників АBILIHAND та DASH. Розроблена патогенетично обґрунтована комплексна програма фізичної терапії виявила статистично значуще кращий вплив на показники функціональних можливостей передпліччя та зап’ястка у порівнянні із загальною поліклінічною реабілітаційною програмою за усіма досліджуваними показниками (р<0,05).

Висновки. Пацієнти похилого віку зі складною патологією потребують складання патогенетично обґрунтованих програм фізичної терапії з урахуванням та корекцією специфіки кожного захворювання, що підвищує загальну ефективність реабілітації.