Evaluation of the use of paracetamol in perioperative analgesia for laparoscopic interventions in adults

Abstract

Мета: оцінити використання парацетамолу в периопераційному знеболюванні для лапароскопічних втручань на органах черевної порожнини.

Матеріал і методи: Дослідження проспективне, не рандомізоване. Обстежено 142 дорослих пацієнта, яким проводили лапароскопічні оперативні втручання під загальним знеболюванням з використанням інгаляційного анестетика севофлюрана та наркотичного анальгетика фентаніла в умовах низькопоточної штучної вентиляції легенів наркозно-дихальним апаратом «Fabius Tiro» («Dräger», Німеччина). У клінічному дослідженні взяли участь 78 чоловіків і 64 жінки. Вік хворих складав від 25 до 82 років. Ступінь передопераційного ризику пацієнтів за класифікацією фізичного стану Американського товариства анестезіологів складала ASA II. Спектр оперативних втручань був таким: апендектомія (22), холецистектомія (56), круроррафія з фундоплікацією (23), адреналектомія (12), спленектомія (7), нефректомія (14), резекція товстої кишки (8). Тривалість загального знеболення коливалась від 1 до 4 годин. Усім пацієнтам за 20 хвилин перед операцією в/в вводили декскетопрофен (50 мг) (Дексалгін, "Berlin-Chemie AG, Італія/Німеччина), а безпосередньо перед операцією – атропіну сульфат 0,1% (0,01 мг/кг) і фентаніл 0,005% (0,1 мг). Індукцію наркозу проводили пропофолом із розрахунку 1,5-2,5 мг/кг. Основним анестетиком був севофлюран. Фентаніл вводили в/в у дозі 2-4 мкг/кг/год. за допомогою шприцевого інфузійного насоса фірми B|Braun Space (Німеччина). Як м'язовий релаксант використовували атракуріуму бесилат (Атракуріум-Ново, «Новофарм-Біосинтез», Україна) в загальноприйнятих дозах. У поопераційний період усі пацієнти отримували в/в декскетопрофен (50 мг) через 6-8 годин. З метою запобігання нудоті та блювоті в ранній поопераційний період перед оперативним втручанням застосовували селективний антагоніст 5НТз серотонінових рецепторів ондансетрон (Осетрон, "Dr. Reddy's Laboratories Ltd", Індія) в загальній дозі 8 мг. Глибину наркозу контролювали показниками електричної активності головного мозку за допомогою спеціального біспектрального модуля монітора з визначенням BIS-індексу. Основна група пацієнтів (n=69) відрізнялася від контрольної (n=73) тим, що одразу після індукції впродовж 30 хв. внутрішньовенно крапельно здійснювали інфузію розчину парацетамолу 1000 мг (інфулган, «Юрія-Фарм», Україна).

Результати В пацієнтів обох груп із початку оперативного втручання спостерігалось значуще зростання рівня кортизолу в крові, який набував максимальних значень на травматичному етапі оперативних втручань (16,39±1,54 мкг/дл в основній групі та 19,11±1,48 мкг/дл в контрольній), що свідчить про відповідну активацію надниркової системи (р<0,05). Причому в контрольній групі на травматичному етапі, етапі пробудження та через добу рівень кортизолу в крові пацієнтів був вірогідно вищим, ніж в основній групі (на 2,72 мкг/дл, 3,73 мкг/дл і 3,11 мкг/дл відповідно, р<0,05). Проте його коливання не виходили за межі референтних значень вимірювального апарата (6,2-19,4 мкг/дл). Не було зафіксовано різниці в термінах пробудження та відновлення функції ЦНС після оперативного втручання в обох групах дослідження. Щодо якості поопераційного знеболювання слід зазначити, що в пацієнтів основної групи порівняно з хворими контрольної групи біль був менш інтенсивним через 6, 12 і 24 години (р<0,05) і на кінець другої доби практично не відчувався. У пацієнтів контрольної групи поопераційний біль тривав до кінця третьої доби.

Висновки: 1. Додаткове використання внутрішньовенної форми парацетамолу значно зменшує стресобумовлену активацію надниркової системи під час оперативних втручань за рахунок більшого сумісного антиноцицептивного ефекту; 2. Додаткове використання внутрішньовенної форми парацетамолу підвищує ефективність поопераційного знеболення; 3. Запропонована схема періопераційного знеболювання може бути рекомендованою для лапароскопічних оперативних втручань у дорослих.