ВИВЧЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ПАЦІЄНТІВ З ДІАБЕТИЧНОЮ РЕТИНОПАТІЄЮ

Анотація

Мета: визначення ефективних методик для дослідження якості життя пацієнтів з діабетичною ретинопатією, проведення опитування та аналізотриманих результатів.

Матеріали та методи: бібліосемантичний та аналітичний методи, соціологічний та статистичний метод. Застосовано стандартизований опитувальник якості життя SF-36. Досліджуваним контингентом стали 30 амбулаторних пацієнтів (22 жінки та 8 чоловіків) котрі прикріплені до обслуговування до Державної наукової установи «Науково-практичний центр клінічної та профілактичної медицини» державного управління справами, хворих діабетом з діабетичною ретинопатією Результати та обговорення.

Результати дослідження та обговорення. У медичній практиці під якістю життя («health related quality of life», HRQL; якість життя, пов'язане зі здоров'ям) розуміють сукупну характеристику фізичного, психологічного, соціального та емоційного стану пацієнта, що оцінюється виходячи з його суб'єктивного сприйняття. Основні вимоги до сучасних опитувальників: універсальність, надійність, чутливість до змін стану здоров'я кожного пацієнта, відтворюваність, простота використання. Крім того, опитувальники мають бути стандартизованими, що має на увазі єдиний варіант стандартних питань та відповідей для всіх респондентів та забезпечення можливістю кількісної оцінки показників психофізичного благополуччя. У Європі найпоширенішим опитувальником загального типу є EuroQol (EQ-5D), у США визнання отримав американський опитувальник SF-36 та його модифікації (SF-22, SF-20, SF-12). При проведенні нашого дослідження оцінка ЯЖ проводилась за допомогою опитувальника SF – 36, який пацієнти заповнювали власноруч. Досліджуваним контингентом стали 30 амбулаторних пацієнтів (22 жінки та 8 чоловіків) хворих діабетом з діабетичною ретинопатією другого і третього ступеня вираженості (препроліферативної та проліферативної).

Висновки. Єдиним елементом сприйняття власного захворювання, прогностично сприятливим щодо ЯЖ, виявилися анозогностичні установки з орієнтацією на продовження активного способу життя та прагненням до самореалізації, а виразність дезадаптивного компонента сприйняття власного захворювання пов'язана зі зниженням ЯЖ як загалом, так і в окремих сферах. Не виключено, що тенденція надавати хвороби надто велике значення створює сприятливий ґрунт для появи емоційних проблем, розвитку внутрішньо- та міжособистісних конфліктів, пов'язаних і не пов'язаних із захворюванням.