ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ІЗ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ

Анотація

Вступ. Реабілітація дозволяє покращити результати лікування і якість життя людини, а також зменшити витрати охорони здоров’я. Вітчизняних технологій, заснованих на доказах, з реабілітації пацієнтів хірургічного профілю не розроблено, зокрема, пацієнтів із сечокам’яною хворобою.

Мета. Дослідити традиційну клінічну практику з реабілітації пацієнта із сечокам’яною хворобою (СКХ) у багатопрофільному закладі охорони здоров’я та обґрунтувати й розробити типовий клінічний маршрут пацієнта з включенням реабілітаційних технологій.

Матеріали та методи. Матеріалами обрані Європейські клінічні рекомендації з лікування СКХ, систематичні огляди та наукові джерела з баз даних PUBMED і NICE, адміністративні дані за 2019-2023 роки та 236 медичних карт стаціонарних хворих, прооперованих з приводу СКХ; методи: бібліосемантичний, системного підходу і аналізу, медико-статистичний, описового та графічного моделювання.

Результати. Доведено, що традиційні заходи реабілітації на клінічному шляху пацієнта із СКХ фрагментарні та обмежені за змістом і обсягом. Водночас виявлено керовані фактори ризику, на які може бути направлена реабілітація: високі рівні супутніх хвороб – системи кровообігу та ендокринної системи (відповідно 8 826,7 та 4 809,1 на 10 тис. населення). Загалом в популяції на 1 особу припадало 1,6 керованих факторів ризику (нераціональне харчування, надлишкова вага, низька фізична активність, куріння), спільних для хронічних неінфекційних хвороб. Питома вага СКХ в структурі урологічної патології (12,7%) залишалась стабільною протягом дослідження, а питома вага пацієнтів з потребами в хірургічному лікуванні дорівнювала 90,7%-93,2%. Обґрунтовано й розроблено типовий клінічний маршрут пацієнта із СКХ, особливістю якого є використання програми короткотривалої реабілітації під час консервативного лікування, периопераційної реабілітації – в разі оперативного лікування, довготривалої реабілітації – на амбулаторному етапі після консервативного та/або оперативного лікування СКХ. Програми спрямовані на зменшення впливу факторів ризику на розвиток та/або рецидив СКХ та інших найбільш поширених хронічних неінфекційних захворювань. Програми виконуються мультидисциплінарними командами лікарів-спеціалістів, взаємодія яких забезпечується локальною медичною інформаційною системою.

Висновки. Типовий клінічний маршрут пацієнта із СКХ містить програми короткотривалої, периопераційної та довготривалої реабілітації як потенціал впливу не лише на здоров’я окремої особи, але й всього контингенту населення, яке обслуговується.