ПРОБЛЕМИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЗА УМОВ ВОЄННОГО СТАНУ

Анотація

Вступ. Досягнення універсального охоплення медичними послугами та фінансового захисту населення є одним із ключових завдань Цілей сталого розвитку. В умовах війни система фінансування охорони здоров’я України зазнала скорочення бюджетних ресурсів при зростанні рівня бідності населення та збільшення витрат пацієнтів «з власної кишені» на медичні послуги, що потребувало пошуку підходів до удосконалення фінансування охорони здоров’я в кризовій ситуації.

Мета. Дослідити, як відбувається фінансування сфери охорони здоров’я в умовах кризової ситуації, обумовленої війною, та запропонувати підходи до його удосконалення. Матеріали та методи. Дослідження виконано на основі аналізу 26 вітчизняних та іноземних наукових публікацій, нормативно-правових актів України, міжнародних аналітичних матеріалів, довідкових даних. Використано бібліографічний, аналітичний, медико-статистичний методи та метод узагальнення.

Результати. Установлено, що в Україні на нормативному рівні задекларовано фінансування як функцію системи охорони здоров’я, що реалізується через підфункції збору коштів, об’єднання коштів та стратегічної закупівлі медичних послуг і відповідає міжнародним практикам. Однак в умовах війни фактичний обсяг фінансування Програми медичних гарантій у 2022-2025 роках постійно знижувався та не відповідав законодавчо визначеним нормативам 5,0% від внутрішнього валового продукту. Механізми вирівнювання ризиків враховують демографічні, клінічні та географічні відмінності, однак спричиняють суттєве зменшення виплат закладам охорони здоров’я. Застосування понижуючих та штрафних коефіцієнтів, лімітів на обсяг послуг, жорстких вимог до електронного документування приводять до неповного покриття медичних послуг за обсягом та інтервенціями, обмеження доступності медичної допомоги та впровадження нових технологій, неформальних платежів населення та ризиків маніпуляцій із внесенням даних в ЕСОЗ.

Висновки. Фінансова спроможність системи охорони здоров’я України, заснована на бюджетній моделі збору коштів, в період війни є недостатньою, що обумовлює доцільність пошуку додаткових цільових джерел фінансування, зокрема, елементів обов’язкового медичного страхування, удосконалення механізмів об’єднання та коригування ризиків і закупівлі послуг на основі медичних потреб населення та ефективності фінансування.