ЛОНГІТЮДНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ, ЩО ПОВ'ЯЗАНА ЗІ ЗДОРОВ'ЯМ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Анотація

Сучасна медична спільнота розглядає оцінку якості життя як основний та надійний інструмент популяційних досліджень стану здоров’я, вкрай актуальних в умовах зберігання негативної тенденції щодо погіршення його серед школярів. Більшість з опитувальників розрахована на дітей з патологічними станами, а дослідження умовно здорових дітей малочисельні і стосуються переважно аспектів рівня фізичної активності та занять спортом, і не враховують впливу навчального процесу.

Мета дослідження. визначення динаміки змін якості життя, що пов’язана зі здоров’ям дітей молодшого шкільного віку у процесі навчання за кількісними та якісними характеристиками

Матеріал і методи. Проведено проспективне дослідження упродовж чотирьох навчальних років шляхом опитування за допомогою адаптованої україномовної анкети для учнів молодшого шкільного віку (624 дитини віком 7-11 років) та їх батьків (616 осіб). Для статистичної обробки даних використано t-тест, множинний кореляційний та однофакторний дисперсійний аналіз у ліцензованому програмному пакеті SPSS Statistic v. 20, граф-моделі кореляційних структур та їх системний аналіз.

Результати. Встановлено вплив статі, віку та року навчання на шкалу взаємовідносин з однолітками, вірогідне зростання к 4-му класу шкільної активності за думкою дітей, та навпаки, її зниження за батьківською версією. Найвищий рівень якості життя встановлений за шкалою «Емоційна діяльність», а найнижчий – за шкільною діяльністю та відношеннями з дорослими. Протягом перших двох років навчання головними системоутворюючими структурами виступали емоційна та фізична діяльність, а у старшому віці більш важливою становилась шкільна активність. Найбільші якісні розходження у характері зв’язків між другим та третім роком навчання свідчили про критичність саме цього періоду навчання для дітей, а зниження коефіцієнту лабілізаціі про достатню компенсацію.

Висновки. За даними вивчення якості життя, що пов’язана зі здоров’ям у 4-річній динаміці навчання найбільш критичним визначався період переходу з другого до третього класу із збереженням синхронізованої системи самооцінювання свого стану. Рівень фізичного, емоційного та соціального функціонування мав певні статеві та вікові особливості і у більшій мірі залежав від періоду навчального процесу. Особливого впливу зазнавали шкали шкільної діяльності та соціалізації у своїй віковій групі. Дослідженням встановлено неконгруентність сприйняття шкільного життя та задоволеності від спілкування між дітьми та дорослими.