Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Мета роботи – провести епідеміологічний моніторинг протидифтерійного захисту населення Дніпропетровської області, проаналізувати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії, обґрунтувати необхідність розробки інструментів поліпшення вакцинації та довести доцільність проведення регулярного епідеміологічного моніторингу поствакцинального імунітету проти керованих інфекцій на прикладі представленого моніторингу популяційного протидифтерійного захисту населення Дніпропетровщини.
Матеріал і методи. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2016-2017 рр.) проведено на підставі результатів імуноферментного аналізу титрів антитіл-IgG проти дифтерійного токсину (RIDASCREEN Diphtherie IgG, Німеччина) в 185 мешканців Дніпропетровщини віком від 1 року до 60 років, але репрезентативну групу склали 166 обстежених.
Результати. Аналіз результатів виявив, що лише 34,05% (n=63) населення мають показники титрів антитоксичних антитіл 1.0 МО/мл і більше, що обумовлює цим мешканцям достатній захист від дифтерії найближчими 5-7 роками життя. Водночас показано, що більшість населення (65,95%) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n=91; 49,19%) або негайної базової вакцинації (n=31; 16,76%). Узагальнюючи отримані результати, можна стверджувати, що за умови виникнення дифтерії в країні: захворювання з великою ймовірністю може набути характер епідеміологічних спалахів або епідемії, оскільки 65,95% (n=122) населення не має достатнього імунного протидифтерійного захисту та потребує негайної базової або бустерної вакцинації; найбільш уразливими для дифтерії прошарками населення будуть діти до 15 років і дорослі віком понад 27 років.
Висновки. Для забезпечення адекватного протидифтерійного захисту населення необхідною є розробка стратегічних заходів масової вакцинації населення (дітей і дорослих) проти дифтерії, механізмів урядового контролю ефективності вакцинації, механізмів громадянської або юридичної відповідальності за добровільну відмову від вакцинації без медичних показань. Доцільним і необхідним є проведення регулярних епідеміологічних моніторингів напруженості поствакцинального захисту населення від керованих інфекцій взагалі та дифтерії зокрема.
Посилання
Basavaraja G.V., Chebbi P.G., Joshi S. (2016). Resurgence of diphtheria: clinical profile and outcome: a retrospective observational study. Int J Contemp Pediatr., 3, 60–63. doi: http://dx.doi.org/10.18203/2349-3291.ijcp20160058
Jablonka A., Behrens G.M., Stange M., Dopfer C., Grote U., Hansen G., Schmidt R.E., Happle C. (2017). Tetanus and diphtheria immunity in refugees in Europe in 2015. Infection, 45, 2, 157-164. doi: 10.1007/s15010-016-0934-7.
Murhekar M. (2017). Epidemiology of Diphtheria in India, 1996-2016: Implications for Prevention and Control. Am J Trop Med Hyg., 97, 2, 313-318. doi: 10.4269/ajtmh.17-0047.
Rousseau C., Belchior E, Broche B, Badell E, Guiso N, Laharie I, Patey O, Levy-Bruhl D. (2011). Diphtheria in the south of France. Euro Surveill., 16, 19, 453 – 464.
Swart E.M., van Gageldonk P.G.M., de Melker H.E., van der Klis F.R., Berbers G.A.M., Mollema L. (2016). Long-term protection against diphtheria in the Netherlands after 50 years of vaccination: results from a seroepidemiological study. PLoS One, 11, 2, e0148605. doi: 10.1371/journal.pone.0148605.
Weinberger B. (2017). Adult vaccination against tetanus and diphtheria: the European perspective. Clin Exp Immunol., 187, 1, 93–99. doi: 10.1111/cei.12822.
Weinberger B., Keller M., Putzer C., Breitenberger D., Koller B., Fiegl S., Moreno-Villanueva M., Bernhardt J., Franceschi C., Voutetakis K., Gonos E.S., Hurme M., Sikora E., Toussaint O., Debacq-Chainiaux F., Grune T., Breusing N., Bürkle A., Grubeck-Loebenstein B. (2018). Protection against Tetanus and Diphtheria in Europe: The impact of age, gender and country of origin based on data from the MARK-AGE Study. Exp Gerontol., 105, 109-112. doi: 10.1016/j.exger.2017.08.037.
Yao N., Zeng Q., Wang Q. (2018). Seroepidemiology of diphtheria and pertussis in Chongqing, China: serology-based evidence of Bordetella pertussis infection. Public Health, 156, 60-66. doi: 10.1016/j.puhe.2017.12.00.
Zakikhany K., Efstratiou A. (2012). Diphtheria in Europe: current problems and new challenges. Future Microbiol., 7, 5, 595 – 607. doi: 10.2217/fmb.12.24.
Zasada A.A., Rastawicki W., Rokosz N., Jagielski M. (2013). Seroprevalence of diphtheria toxoid IgG antibodies in children, adolescents and adults in Poland. BMC Infect Dis., 13, 551. doi: 10.1186/1471-2334-13-551.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.