ВИТОКИ ФОРМУВАННЯ КИЇВСЬКОЇ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ: ВІД ОСНОВ ЛІКАРЕЗНАВСТВА, МЕДИЧНОЇ ПОЛІЦІЇ І САНІТАРНОЇ СТАТИСТИКИ ДО СОЦІАЛЬНОЇ МЕДИЦИНИ ТА ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

Метою роботи є дослідження етапів становлення Київської соціально-гігієнічної наукової школи, внеску її засновників у розвиток медико-соціального наукового напряму.

Матеріали і методи. Джерельну базу склали опубліковані наукові праці та архівні матеріали. В роботі використано історико-бібліографічний метод.

Результати. Становлення і розвиток Київської соціально-гігієнічної школи мають глибоке історичне коріння, що починається з наукових надбань багатьох поколінь дослідників, які узагальнено і трансформовано у навчальну дисципліну «державне лікарезнавство». Викладання цієї дисципліни було розпочато на однойменній кафедрі Київського університету Святого Володимира, а в подальшому – на кафедрі гігієни, медичної поліції, медичної географії та статистики. Викладання медико-соціальних питань тривалий час продовжувалося на мультидисциплінарних кафедрах. Сприяли становленню соціально-гігієнічного наукового напряму видатні гігієністи, у т.ч. професори Субботін В.А. та Орлов В.Д., які високо оцінювали значущість питань статистики, епідеміології та організації медико-санітарної роботи, всіляко сприяли їх викладанню в процесі навчання майбутніх лікарів. Вирішальну роль у становленні Київської соціально-гігієнічної наукової школи відіграв професор Корчак-Чепурківський О.В., який справедливо вважається її фундатором. Розроблені ним у 1903 р. курс з епідеміології та санітарної статистики та у 1906 р. курс «Основи соціальної гігієни і громадської медицини» заклали надійні підвалини поступального розвитку соціально-гігієнічної науки в Україні, сприяли утвердженню її теоретичних принципів, обґрунтуванню змісту, удосконаленню методології. Послідовне відстоювання вченим науково обґрунтованих результатів соціально-гігієнічних досліджень часто призводили до його переслідувань та утисків з боку влади. Наполягання Корчак-Чепурківського О.В. на диференціації соціально-гігієнічного напряму та створенні для цього окремої кафедри, обов’язковості викладання соціальної гігієни у закладах вищої медичної освіти мали вирішальне значення для заснування в подальшому кафедр соціальної медицини, підготовки наукових кадрів та фахівців охорони здоров’я.

Висновок. Шлях становлення Київської соціально-гігієнічної наукової школи, який був тривалим, непростим і часом трагічним, є свідченням поступального розвитку соціальної гігієни в Україні, висвітлює траекторію руху медико-соціального напряму, роль видатних особистостей, насамперед Корчак-Чепурківського О.В., у формуванні концептуальних засад та змісту соціально-гігієни, підготовці науково-педагогічних кадрів, які продовжили розпочату ним справу.