Ефективність лікування болю пацієнтів з мінно-вибуховими пораненнями в залежності від кількості локалізацій у військових мобільних госпіталях

Анотація

Резюме. Хронічний біль у пацієнтів, які брали участь в бойових діях виконуючи спеціальні бойові завдання та отримали мінно-вибухові поранення зустрічається у 70% випадках. Це біль постійно нагадує пацієнту про ті події, в яких отримане поранення та стає причиною неефективного лікування посттравматичних стресових розладів. Така висока частота хронізації болю, частково, залежить й від ефективності тактики лікування болю, яка у свою чергу залежить від кількості локалізацій поранених анатомічних ділянок тіла. Проте досліджень на цю тематику недостатньо. Вивчаючи це питання, автори прагнуть отримати дані, які можуть допомогти покращити результати лікування у даної категорії пацієнтів.

Методи дослідження. Використано результати лікування 280 пацієнтів з мінно-вибуховими пораненнями під час бойових дій. Використана візуальна аналогова шкала, критерій Шапіро-Вілка, Манна-Уітні, Фрідмана, хі-квадрат та поправку Бонферроні.

Результати. Дані візуальної аналогової шкали свідчать про те, що пацієнти відчували біль інтенсивністю в 7 балів при поступленні у військові мобільні госпіталі, тому тактика лікування болю була не ефективною. Призначення додаткових, вірних знеболюючих допомогло знизити інтенсивність болю до 4 балів, а інтервали між знеболеннями склали близько 6 годин.

Висновки. Враховуючи той факт, що при поступленні пацієнти відчували біль високої інтенсивності – це наводить на думку, що саме неефективна тактика лікування болю після мінно-вибухового поранення є однією із причин хроніфікації болю. Дане дослідження потребує поглибленого вивчення.