ЛОГІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОБРОВІЛЬНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МЕДИЧНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Анотація

Мета. Дослідити логістичне забезпечення добровільного соціального страхування серед суб’єктів медичних правовідносин, які у процесі виконання професійних обов’язків, як надавачі медичних послуг, не завжди бережуть своє життя та здоров’я і не страхують власне життя та здоров’я та споживачів таких послуг, котрі теж не усвідомлюють небезпеки важкості перебігу захворювань та потреб на лікування.

Матеріали та методи. При проведенні ґрунтовного дослідження впровадження добровільного соціального страхування суб’єктів медичних правовідносин нами проведено анкетування 500 осіб, які є надавачами медичних послуг у частині доцільності та необхідності впровадження соціального страхування суб’єктів медичних правовідносин у лікувально-профілактичних закладах Київської області, в результаті чого велика кількість працівників сфери охорони здоров’я не підтримують впровадження жодного виду страхування через те, що воно не покриває витрат на лікування (76%); 14% підтримують соціальне страхування, але не в повній мірі проінформовані про нього, а 5% не в повній мірі підтримують будь-який вид страхування, 5% – утрималися від відповіді.

Результати. За станом на 1 січня 2024 р. кількість страхувальників у Фонді соціального страхування України становила 3 236 285 осіб (у 2023 році ця кількість була 4 436 584, що свідчить про її зменшення), із них: юридичних осіб – 1 558 764, фізичних осіб – 1 677521, добровільно застрахованих осіб – 152. Із проведеного аналізу видатків на охорону здоров'я у порівняні з країнами Європейського Союзу за 2019-2023 рр. треба відзначити, що в США на охорону здоров’я спрямовується 16,7 % ВВП (при обсязі ВВП – 21,3 трлн дол. США), у Німеччині 11,1 % (ВВП – 3,8 млрд дол. США), в Польщі – 4,86 % (ВВП – 592 млрд дол. США), у Чехії – 7,4 % (ВВП – 414 млрд дол. США), у Великій Британії – 9,8 % (ВВП – 2830 млрд дол. США) та в Угорщині – 7,4 % (ВВП – 161 млрд дол. США).

Висновки. Сформульовано основні кроки, за допомогою яких підвищиться правосвідомість відповідної категорії та, відповідно зросте роль як державного соціального страхування, так і додаткового медичного страхування у процесі надання та отримання медичних послуг, зокрема: 1) чітке визначення медичних послуг, які не покриваються програмою медичних гарантій, а також інших випадків, за яких медичні послуги можуть надаватись пацієнтам за кошти фізичних та юридичних осіб; 2) розвиток фармацевтичного страхування. Фармацевтичне страхування забезпечує відшкодування витрат на придбання лікарських засобів та/або медичних виробів; 3) покращення рівня співробітництва між учасниками систем державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення та приватними страховиками; 4) спрощення механізмів для запровадження додаткового медичного страхування; 5) підвищення рівня поінформованості населення.