КАДРОВІ РЕСУРСИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ У РОКИ ПАНДЕМІЇ COVID-19 ТА ВІЙНИ

Анотація

Вступ. Нестача кадрових ресурсів нині є всесвітньою проблемою, що стало особливо відчутно в усіх країнах на тлі пандемії COVID-19. Це зумовлює вимушене обмеження медичних послуг та недостатню якість медичної допомоги.

Мета. Проаналізувати кадрове забезпечення галузі охорони здоров’я України в умовах триваючої війни та пандемії, визначивши області країни та групи спеціальностей лікарів і молодших спеціалістів з медичною освітою, що зазнали найбільш негативного впливу через сучасні виклики.

Матеріали та методи. Використані методи системного підходу, статистичні, епідеміологічного аналізу, графічного зображення задля порівняльної оцінки даних ДУ «Центр громадського здоров’я МОЗ України» за 2020-2023 роки.

Результати. За останні роки пандемії та війни загальна кількість лікарів в Україні (включно зі спеціалістами з приватних та відомчих закладів охорони здоров’я) зменшилась на 19,4 тис. осіб або на 10,8% і досягла 160,2 тис. осіб, а кількість молодшого медичного персоналу скоротилась ще більше – на 51,2 тис. осіб або на 16,6% та нині становить 257,5 тис. осіб. Станом на 31.12.2023 року у закладах охорони здоров’я системи МОЗ України працювало 133 237 лікарів та 229 368 молодших спеціалістів з медичною освітою. Забезпеченість практикуючими лікарями за останні чотири роки знизилась до 23,4 на 10 000 населення (у 2020 році – 24,2 на 10 000 населення) (p˃0,05), а молодшими спеціалістами – до 55,9 на 10 000 осіб (у 2020 році – 66,04 на 10 000 населення) (р<0,01), що значно нижче середньоєвропейського рівня. Значні кадрові втрати серед медичних працівників спостерігаються у Херсонській, Луганській, Запорізькій, Донецькій, Одеській та Харківській областях, що найбільше постраждали від війни. Найбільше за роки пандемії та війни зменшилось в Україні число лікарів-стоматологів, організаторів охорони здоров’я, терапевтів, педіатрів, лікарів загальної практики-сімейної медицини, акушерів-гінекологів, фтизіатрів, фізіотерапевтів, невропатологів, дерматовенерологів. Відновлення кадрових ресурсів за рахунок підготовки лікарів обмежене через зменшення за останні 4 роки кількості лікарів-інтернів на 2475 осіб та скорочення обсягів прийому за державним замовленням до закладів вищої медичної освіти до 3 тисяч осіб на рік.

Висновки. Кадрове забезпечення галузі охорони здоров’я України є недостатнім та має стійку тенденцію до погіршення в умовах війни та пандемії через зменшення забезпеченості медичними працівниками, зокрема молодшими спеціалістами з медичною освітою, що може обмежити можливості населення отримувати якісну та доступну медичну допомогу, особливо у прифронтових та деокупованих територіях.