МОНІТОРИНГ СПЕКТРУ МІКРОБІОМУ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИКАМЕНТОЗНО-РЕЗИСТЕНТНИХ ФОРМ ПІСЛЯ ПАНДЕМІЇ COVID-19

Анотація

Вступ. Одним із вартих уваги наслідків пандемії COVID-19, під час якої значно зросло застосування протимікробних препаратів, що сприяло більшому поширенню антибіотикорезистентності у світі, стала поява більш «агресивних» форм збудників. Вкрай необхідним є вивчення впливу пандемії COVID-19 на зростання антимікробної резистентності у хворих з інфекціями сечовивідних шляхів для підвищення ефективності лікування.

Мета. Оцінити вплив пандемії COVID-19 на зміни мікробного пейзажу сечі та антибіотикорезистентності у хворих Полтавської області.

Матеріали та методи. Проведено порівняльний аналіз етіології та чутливості збудників з інфекціями сечовивідних шляхів у 300 пацієнтів за період 2018–2023 р. (І група — 100 пацієнтів до пандемії; ІІ група — 200 пацієнтів під час пандемії).

Результати. Інфекції сечовивідних шляхів ускладнили перебіг в І та ІІ групах: нефролітіазу (51% і 45%), аномалій розвитку сечовидільної системи (14% і 16%), доброякісної гіперплазії передміхурової залози (11% і 14%), цукрового діабету (22,5% і 25%), вагітності (1,5%). При бактеріологічному дослідженні поєднання двох і більше уропатогенів виявлено у 14% І групи та у 27% ІІ групи. В І групі в мікробіомі сечі переважали Enterococcus fecalis (33,3%), Escherichia сoli (16,6%), Streptococcus agalactiae (11,7%), Pseudomonas aeruginosа (8,3%) Klebsiella pneumoniae (5%), Proteus spp. (1,7%). У ІІ групі спостерігали збільшення удвічі Escherichia сoli (29,4%) та утричі Klebsiella pneumoniae (13,6%) та Proteus spp. (5,5%). Спостерігалося суттєве зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану під час пандемії COVID-19.

Висновки. При проведенні ретроспективного аналізу переважною причиною виникнення інфекцій сечовивідних шляхів в доковідний і ковідний періоди в обох групах був нефролітіаз (51% і 45%). Зросла частота розвитку інфекцій сечовивідних шляхів при цукровому діабеті (25%). Понад 80% збудників належать до кишкової мікрофлори, що вказує на порушення мікробіому та бактеріальну транслокацію уропатогенів із кишечника, в тому числі і за рахунок необґрунтованого вживання антибіотиків. Підтвердженням є збільшення удвічі E. Сoli та утричі Kl. pneumoniae у ІІ групі. Збільшення у 2 рази поєднання двох і більше уропатогенів у ІІ групі (27% порівняно з 14%) свідчить про асоціацію патогенної мікрофлори у хворих під час пандемії COVID-19. Зменшення чутливості основних уропатогенів до цефалоспоринів, фторхінолонів, карбапенемів та похідних нітрофурану потребує подальшого вивчення для більш ефективної емпіричної антибіотикотерапії. За нашими дослідами, групі карбапенемів слід надавати перевагу у жінок.