ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЯКІСТЬ МЕДИЧНОЇ І РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА У КОНТЕКСТІ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

Вступ. Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) продовжує бути однією з провідних причин смертності в Україні, незважаючи на впровадження реформ охорони здоров’я та розвиток реперфузійної допомоги. Високі показники госпітальної летальності та обмежене охоплення програмами реабілітації вказують на необхідність системного перегляду підходів до лікування та відновлення пацієнтів.

Мета. Аналіз організаційних аспектів і якості надання медичної та реабілітаційної допомоги пацієнтам з гострим інфарктом міокарда в Україні в контексті громадського здоров’я та порівняння отриманих даних з міжнародною практикою.

Матеріали та методи. У дослідженні застосовано контент-аналіз нормативно-правових актів та клінічних протоколів, статистичний аналіз даних МОЗ України, звітів Центру громадського здоров’я, а також наукових публікацій за 2019–2024 роки. Проведено порівняльну оцінку ключових показників з країнами ЄС та США.

Результати. Встановлено, що госпітальна летальність після ІМ в Україні у 2–3 рази вища, ніж у країнах ЄС. Лише 40% пацієнтів проходять повноцінну медичну реабілітацію, у той час як у Німеччині та США цей показник перевищує 70–80%. Серед причин – обмежений доступ до черезшкірного коронарного втручання у сільських регіонах, нестача фахівців, застаріла інфраструктура та низька поінформованість населення. За сучасними уявленнями клінічної медицини, після перенесеного гострого інфаркту міокарда важливим є не лише стабілізація стану пацієнта, а й запобігання рецидиву серцево-судинних ускладнень, збереження функціональної активності та підвищення якості життя. Досягнення цих результатів значною мірою залежить від ефективної організації кардіореабілітації, яка, згідно з рекомендаціями Європейського товариства кардіологів, є невід’ємною складовою комплексного лікування інфаркту міокарда. Стратегії реабілітації після інфаркту міокарда значно варіюють між Україною, ЄС та США. В Україні спостерігається фрагментарність підходів і низьке охоплення. У країнах Заходу реалізуються структуровані, персоналізовані програми з урахуванням статі. Для ефективного відновлення потрібна інтеграція мультидисциплінарних підходів, цифрових технологій і гендерно чутливих рішень.

Висновки. Ефективна допомога пацієнтам з ІМ в Україні потребує посилення кадрової спроможності, розширення реабілітаційної інфраструктури, впровадження телемедицини та інтеграції мультидисциплінарного підходу, що відповідає європейським стандартам доказової медицини.