ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ТРАЄКТОРІЇ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ (1991–2025): АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРОМОЖНОСТІ МЕРЕЖІ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВʼЯ

Анотація

Вступ. Ефективність системи охорони здоровʼя визначається спроможністю мережі закладів і менеджменту забезпечувати доступність та якість послуг за обмежених ресурсів і в умовах кризи. Україна увійшла у 2020-ті з тривалою оптимізацією ліжкового фонду та реформою первинної медичної допомоги; повномасштабна війна посилила виклики інфраструктурі, кадрам і фінансуванню галузі.

Мета. Проаналізувати стан і ефективність медичної мережі України до 2025 року (ліжка, ліжко-дні, відвідування, госпіталізації, охоплення деклараціями, кадрове забезпечення) та обґрунтувати управлінські рішення для її удосконалення.

Матеріали та методи. Ретроспективний описовий аналіз офіційних статистичних даних 1991-2024 рр.; агреговані дані електронної системи охорони здоровʼя / Національної служби здоровʼя щодо укладених декларацій станом на 01.01.2025; сканований зведений документ про чисельність медичного персоналу. Розраховано відносні показники (на 10 тис. населення), динамічні ряди, частки та відсоткові зміни; здійснено порівняння з довоєнними періодами та управлінську інтерпретацію.

Результати. Ліжковий фонд зменшився більш ніж удвічі від 1990-х до 2021 р., тоді як середня тривалість перебування залишається вищою за середньоєвропейську, що вказує на резерви ефективності. Війна спричинила пошкодження і вимушені релокації закладів, нерівномірне навантаження між регіонами, потребу у реабілітації та послугах психічного здоровʼя.

В ході дослідження нами ідентифіковано управлінські пріоритети: завершення мережевої оптимізації госпітальних округів; перепрофілювання малозавантажених стаціонарів у реабілітаційні й паліативні підрозділи; інтеграція норм міжнародного гуманітарного права та телемедицини на рівні первинної медичної допомоги; програми утримання кадрів (оплата праці, безперервне навчання, підтримка запобігання професійному вигоранню); прозорі механізми фінансування та цифровий контроль якості.

Висновки. Медична мережа України демонструє стійкість і адаптивність, однак потребує цілеспрямованого менеджменту: мережеве планування за потребами населення, підсилення первинної медичної допомоги з розширенням послуг МГП та реабілітації, кадрові стимули і профільна підготовка, кероване управління якістю та прозорі фінансові інструменти. Реалізація цих кроків дозволить підвищити ефективність використання ресурсів, скоротити необґрунтовані госпіталізації та забезпечити безперервність медичної допомоги у післявоєнному відновленні.