ПОШИРЕНІСТЬ ЛАТЕНТНОГО ДЕФІЦИТУ ЗАЛІЗА СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ ПІВДЕННОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

Анотація

Вступ. Латентний дефіцит заліза є поширеним, але недостатньо діагностованим станом, який передує розвитку залізодефіцитної анемії та супроводжується зниженням фізичної і когнітивної працездатності. В Україні офіційна статистика переважно відображає лише клінічно виражені анемії, тоді як доанемічні форми дефіциту заліза залишаються поза увагою системи охорони здоров’я, що зумовлює актуальність епідеміологічних досліджень.

Мета. Вивчити поширеність латентного дефіциту заліза серед населення південного регіону України на основі аналізу показників обміну заліза та оцінити їх взаємозв’язок з віковими, статевими й антропометричними характеристиками.

Матеріали та методи. У дослідженні обстежено 977 осіб віком від 18 до 86 років, серед яких 307 чоловіків та 670 жінок. Усім учасникам проведено антропометричні вимірювання та лабораторне визначення рівнів гемоглобіну, феритину і сироваткового заліза. Латентний дефіцит заліза оцінювали на підставі концентрації феритину при збережених показниках гемоглобіну; для аналізу ранніх порушень обміну заліза використовували два порогові рівні феритину — < 30 та < 50 нг/мл. Статистичну обробку виконували з використанням параметричних і непараметричних методів аналізу.

Результати. Анемія різного ступеня тяжкості була виявлена у 7,4% обстежених. Латентний дефіцит заліза при рівні феритину < 30 нг/мл діагностовано у 13,3% осіб, причому переважну більшість становили жінки. При застосуванні порогового значення феритину < 50 нг/мл частка осіб із латентним дефіцитом зростала до 17,7%. У жінок віком 18–44 років відзначалася тенденція до нижчих рівнів феритину та гемоглобіну.

Висновки. Отримані результати свідчать про високу поширеність латентного дефіциту заліза серед населення південного регіону України та обґрунтовують доцільність впровадження лабораторного скринінгу з одночасним визначенням гемоглобіну і феритину, особливо серед жінок репродуктивного віку.