ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ КІСТОЗНИМ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНИМ СИНУСИТОМ

Анотація

Вступ. Будь-які патологічні зміни в остіомеатальному комплексі та синусі, що призводять до порушення вентиляції та дренажу, можуть сприяти колонізації грибкової та бактеріальної мікрофлори в синусі та розвитку запального процесу. Одним із морфологічних проявів хронічного запалення слизової оболонки пазухи є кістозні зміни, які виявляються у 8–16% пацієнтів з ЛОР-патологією. Найчастіше кістозними ураженнями уражаються верхньощелепні пазухи (93,3%), далі йдуть клиноподібні пазухи (4,3%) і найрідше лобові пазухи (2,4%).

Мета. Розробити метод оптимального хірургічного втручання та комплекс лікувально-профілактичних заходів для лікування пацієнтів з кістозними змінами слизової оболонки верхньощелепного синуса.

Матеріали та методи. У дослідженні прийняли участь 115 пацієнтів, які були розподілені на 4 групи: контрольну групу склали 34 пацієнти, яким було проведено серединну антростомію; 1 групу склали 25 пацієнтів, яким застосовували нижній максилярний доступ; 2 групу склали 30 пацієнтів, яким було проведено серединну антростомію з додатковим введенням розчину мірамістину 0,01% 2 мл в прооперований верхньощелепний синус 1 раз на добу протягом 7 днів; 3 групу склали 26 пацієнтів, яким було здійснено нижній максилярний доступ та лікування як і в 2 групі. Всі пацієнти були прооперовані із застосуванням методу Functional Endoscopic Sinus Surgery. Одним із методів оцінки ефективності застосування препарату «мірамістин» в післяопераційному періоді було дослідження стану мукоциліарної транспортної системи порожнини носа шляхом проведення сахаринового тесту. Дослідження проводили тричі: до втручання, на 10 добу та через 3 місяці після оперативного втручання.

Висновки. 1. Ретельний аналіз комп’ютерної томографії перед оперативним лікуванням дозволяє створити адекватний план хірургічного втручання, що включає функціональну корекцію внутрішньоносових структур та при певних умовах застосовувати нижнього максилярного доступу. 2. Використання мірамістину в післяопераційному періоді зменшує кількість кірок в носі та сприяє ранньому очищенню пазухи за рахунок розрідження густого слизового та слизово-геморагічного вмісту. 3. Застосування мірамістину у пацієнтів після видалення максилярних кіст шляхом проведення FESS або створення нижньомаксилярного вікна сприяє прискоренню процесів відновлення стану основних захисних механізмів слизової оболонки порожнини носа, про що свідчать терміни відновлення показників МЦК.