ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я В АСПЕКТІ ПРОФІЛАКТИКИ ТА ЗМЕНШЕННЯ ТЯГАРЯ ОНКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Анотація

Вступ. Онкологічні захворювання залишаються однією з провідних причин передчасної смертності та втрати якості життя населення у світі та в Україні. Традиційно боротьба з раком асоціюється передусім із розвитком онкологічної служби, удосконаленням методів діагностики та лікування. Сучасні наукові дані переконливо свідчать, що вирішальний внесок у формування онкологічного тягаря належить не клінічній медицині, а системі детермінант здоров’я, які формуються у соціальному, поведінковому та середовищному контекстах. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від 30 до 50 % випадків онкологічних захворювань можуть бути попереджені шляхом впливу на модифіковані чинники ризику на популяційному рівні. Це зумовлює необхідність переосмислення ролі національної системи громадського здоров’я як провідного механізму управління онкологічними ризиками та зменшення тягаря раку.

Мета. Обґрунтувати організаційні, інституційні, міжсекторальні та причинно-наслідкові особливості функціонування національної системи громадського здоров’я, здатної забезпечити профілактику та зниження тягаря онкологічних захворювань.

Матеріали та методи. У дослідженні використано методи системного аналізу, порівняльного аналізу, узагальнення та концептуального моделювання. Методологічну основу становлять законодавчі акти України, документи ВООЗ, матеріали Міжнародного агентства з дослідження раку (IARC), концепція «медичного поля» М. Лалонда, теорія соціальних детермінант здоров’я М. Мармота, салютогенний підхід А. Антоновського та підхід життєвого курсу.

Результати. У процесі дослідження обґрунтовано багаторівневу логічну модель національної системи громадського здоров’я, у якій зменшення онкологічного тягаря розглядається як результат узгодженого впливу на фундаментальні, середовищні, поведінкові та психосоціальні детермінанти здоров’я, а не як виключно наслідок розвитку онкологічної служби, та розширено теоретичне розуміння онкологічних захворювань як соціально зумовленого феномена, та поглиблено концепцію громадського здоров’я як міжсекторального механізму управління здоров’ям населення.

Висновки. Під час наукових досліджень обґрунтовано роль національної системи громадського здоров’я як ключового інструменту профілактики та зменшення тягаря онкологічних захворювань. Показано, що переважна частка онкологічної захворюваності формується під впливом соціальних, поведінкових та екологічних детермінант здоров’я, які перебувають поза межами безпосередньої діяльності онкологічної служби. Запропоновано логічну багаторівневу модель системи громадського здоров’я з акцентом на первинну профілактику онкологічних захворювань. Обґрунтовано, що ефективне зменшення онкологічного тягаря можливе лише за умови міжсекторального управління детермінантами здоров’я, тоді як онкологічна служба виконує переважно компенсаторну та клінічну функцію.