Ключові слова
ендотип
еозинофільний катіонний білок
глобальна шкала оцінки остеїту
остеїт
Як цитувати
Анотація
Вступ. Запалення слизової оболонки при первинному хронічному риносинуситі (ХРС) поділяється на тип 2 та не тип 2 (типи 1 і 3). Це може спричинити ремоделювання кісткової тканини, що призводить до остеїту. Приблизно 36–53% пацієнтів із ХРС мають остеїт, що ускладнює лікування захворювання. Вважається, що еозинофільне запалення має більш виражений вплив на ремоделювання кістки, ніж нейтрофільне, однак досі не проведено жодних досліджень, які б продемонстрували кореляцію між ендотипами та остеїтом при первинному ХРС.
Мета. Метою цього дослідження було проаналізувати відмінності між ендотипами первинного ХРС на основі остеїту, оціненого за Глобальною шкалою остеїту (GOSS).
Матеріали та методи. Проведено аналітичне поперечне спостережне дослідження за участю 33 пацієнтів із первинним ХРС. Ендотип визначали шляхом вимірювання рівнів білкових біомаркерів у слизовій гачкоподібного відростка (processus uncinatus) за допомогою методу імуноферментного аналізу (ELISA). Остеїт стінки приносових пазух оцінювали за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) та розраховували за шкалою GOSS.
Результати. Виявлено достовірні відмінності щодо латеральності патології приносових пазух, наявності носових поліпів, рівнів еозинофільного катіонного білка (ECP) та інтерферону (IFN)-γ між групами з відсутнім/легким і помірним/тяжким остеїтом (p<0.05). Середнє значення GOSS у групі типу 2 було статистично значно вищим, ніж у групі не типу 2 (p=0.004).
Висновки. Пацієнти з первинним ХРС типу 2 мають вищі показники остеїту, ніж пацієнти з не типу 2, що свідчить про більш виражене запалення типу 2. Імовірно, ECP відіграє роль у тяжкості остеїту при первинному ХРС, що потребує подальших досліджень для з’ясування точного механізму.
Посилання
Fokkens, W. J., Lund, V. J., Hopkins, C., Hellings, P. W., Kern, R., Reitsma, S., et al. (2020). European position paper on rhinosinusitis and nasal polyps 2020. Rhinology, 58(Suppl 29), 1–464.
Grayson, J. W., Hopkins, C., Mori, E., Senior, B., & Harvey, R. J. (2020). Contemporary classification of chronic rhinosinusitis beyond polyps vs no polyps. JAMA Otolaryngology–Head & Neck Surgery, 146(9), 831–838. https://doi.org/10.1001/jamaoto.2020.1453
Stevens, W. W., Peters, A. T., Tan, B. K., Klingler, A. I., Poposki, J. A., Hulse, K. E., et al. (2019). Associations between inflammatory endotypes and clinical presentations in chronic rhinosinusitis. Journal of Allergy and Clinical Immunology: In Practice, 7(8), 2812–2820. https://doi.org/10.1016/j.jaip.2019.05.009
Staudacher, A. G., Peters, A. T., Kato, A., & Stevens, W. W. (2020). Use of endotypes, phenotypes, and inflammatory markers to guide treatment decisions in chronic rhinosinusitis. Annals of Allergy, Asthma & Immunology, 124(3), 318–325. https://doi.org/10.1016/j.anai.2020.01.013
Lee, J. T., Kennedy, D. W., Palmer, J. N., Feldman, M., & Chiu, A. G. (2006). The incidence of concurrent osteitis in patients with chronic rhinosinusitis: A clinicopathological study. American Journal of Rhinology, 20(3), 278–282. https://doi.org/10.2500/ajr.2006.20.2857
Snidvongs, K., Sacks, R., & Harvey, R. J. (2019). Osteitis in chronic rhinosinusitis. Current Allergy and Asthma Reports, 19(5), 24. https://doi.org/10.1007/s11882-019-0855-5
Khalmuratova, R., & Shin, H.-W. (2021). Crosstalk between mucosal inflammation and bone metabolism in chronic rhinosinusitis. Clinical and Experimental Otorhinolaryngology, 14(1), 43–49. https://doi.org/10.21053/ceo.2020.00416
Biedlingmaier, J. F., Whelan, P., Zoarski, G., & Rothman, M. (1996). Histopathology and CT analysis of partially resected middle turbinates. Laryngoscope, 106(1), 102–104.
Georgalas, C., Videler, W., Freling, N., & Fokkens, W. (2010). Global osteitis scoring scale and chronic rhinosinusitis: A marker of revision surgery. Clinical Otolaryngology, 35(6), 455–461.
Lee, K., Tai, J., Lee, S. H., & Kim, T. H. (2021). Advances in the knowledge of the underlying airway remodeling mechanisms in chronic rhinosinusitis based on the endotypes: A review. International Journal of Molecular Sciences, 22(3), 910. https://doi.org/10.3390/ijms22020910
Bhandarkar, N. D., Mace, J. C., & Smith, T. L. (2011). The impact of osteitis on disease severity measures and quality of life outcomes in chronic rhinosinusitis. International Forum of Allergy & Rhinology, 1(5), 372–378.
Al-Madani, A. M., Helal, S. M., Khalifa, H. M., & Abdelnaby, M. M. (2016). Impact of osteitis and biofilm formation and correlation between both in diffuse sinonasal polyposis in Egyptian adults: A prospective clinical and histopathologic study. Alexandria Journal of Medicine, 52(3), 243–250.
Kato, A., Peters, A. T., Stevens, W. W., Schleimer, R. P., Tan, B. K., & Kern, R. C. (2022). Endotypes of chronic rhinosinusitis: Relationships to disease phenotypes, pathogenesis, clinical findings, and treatment approaches. Allergy, 77(3), 812–826. https://doi.org/10.1111/all.15074
Tan, B. K., Klingler, A. I., Poposki, J. A., Stevens, W. W., Peters, A. T., Suh, L. A., et al. (2017). Heterogeneous inflammatory patterns in chronic rhinosinusitis without nasal polyps in Chicago, Illinois. Journal of Allergy and Clinical Immunology, 139(2), 699–703.
Wang, X., Zhang, N., Bo, M., Holtappels, G., Zheng, M., Lou, H., et al. (2016). Diversity of T helper cytokine profiles in patients with chronic rhinosinusitis: A multicenter study in Europe, Asia, and Oceania. Journal of Allergy and Clinical Immunology, 138(5), 1344–1353.
Wu, D., Nocera, A. L., Mueller, S. K., Finn, K., Libermann, T. A., & Bleier, B. S. (2019). Osteitis is associated with dysregulated pro-osteoblastic activity in patients with nasal polyps. Laryngoscope, 129(1), 102–109. https://doi.org/10.1002/lary.27581
Khalid, A. N., Hunt, J., Perloff, J. R., & Kennedy, D. W. (2002). The role of bone in chronic rhinosinusitis. Laryngoscope, 112(11), 1951–1957.
Zrinski, R. T., & Dodig, S. (2011). Eosinophil cationic protein: Current concept and controversies. Biochemia Medica, 21(2), 111–121.
Miyake, M. M., & Nocera, A. L. (2018). P-glycoprotein and chronic rhinosinusitis. World Journal of Otorhinolaryngology–Head and Neck Surgery, 4(3), 169–174. https://doi.org/10.1016/j.wjorl.2018.07.002
Feldman, R. E., Lam, A. C., Sadow, P. M., & Bleier, B. S. (2013). P-glycoprotein is a marker of tissue eosinophilia and radiographic inflammation in chronic rhinosinusitis without nasal polyps. International Forum of Allergy & Rhinology, 3(9), 684–687.
Günel, C., Bleier, B. S., Bozkurt, G., & Eliyatkin, N. (2017). Microarray analysis of the genes associated with osteitis in chronic rhinosinusitis. Laryngoscope Investigative Otolaryngology, 2(6), 427–433. https://doi.org/10.1002/lary.26414
Khalmuratova, R., Shin, H.-W., Kim, D. W., & Park, J.-W. (2019). Interleukin-13 and interleukin-17A contribute to neo-osteogenesis in chronic rhinosinusitis by inducing RUNX2. EBioMedicine, 46, 330–341. https://doi.org/10.1016/j.ebiom.2019.07.035
Kong, I. G., Kim, D. K., Eun, K. M., Yang, S. K., Kim, M., Oh, H., & Kim, D. W. (2020). Receptor activator of nuclear factor κB ligand is a biomarker for osteitis of chronic rhinosinusitis. International Forum of Allergy & Rhinology, 10(3), 364–373. https://doi.org/10.1002/alr.22481
Snidvongs, K., McLachlan, R., Chin, D., Pratt, E., Sacks, R., Earls, P., et al. (2012). Osteitic bone: A surrogate marker of eosinophilia in chronic rhinosinusitis. Rhinology, 50(3), 299–305.
Mehta, V., Campeau, N. G., Kita, H., & Hagan, J. B. (2008). Blood and sputum eosinophil levels in asthma and their relationship to sinus computed tomographic findings. Mayo Clinic Proceedings, 83(6), 671–678.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.