ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ПРАКТИЧНІ ПІДХОДИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ І ПОДОЛАННЯ НЕГАТИВНИХ ПСИХІЧНИХ НАСЛІДКІВ КРИЗОВИХ СТАНІВ У НАСЕЛЕННЯ ПІД ЧАС ВІЙНИ

Анотація

Мета роботи – представити аналіз теоретичних засад та практичнихпідходів до  попередження і подолання негативних психічних наслідків кризових станів у населення під час війни.

Матеріали і методи - у дослідженні було застосовано бібліографічний метод, а також метод аналізу та синтезу наукових матеріалів із наукових джерел.

Результати дослідження і їх обговорення. Результати нашого дослідження показали, що спеціалістам, які беруть участь в організації та наданні кризової психологічної допомоги важливо враховувати, що у травматичних ситуаціях постраждалі та їх близькі гостро потребують інформаційної, соціальної, медичної та інших видів допомоги. Орієнтація на комплексний підхід під час надання допомоги сприяє більш швидшому відновленню докризового функціонального стану людини, її здатності до адекватного сприйняття реальної дійсності, більшого самоконтролю поведінки за умов кризової ситуації та зниженню вірогідності появи психічних розладів та психосоматичних захворювань внаслідок пережитого травматичного досвіду.

Особливе значення під час надання екстреної психологічної допомоги мають теоретичні уявлення щодо психічних (когнітивних, емоційних, поведінкових тощо) змін, які спричинюються впливом екстремальних, кризових ситуацій. В пізнавально-когнітивній сфері людини спостерігаються порушення сприйняття, уваги, мислення, пам’яті. Спостерігаються серйозні негативні зміни вольових процесів (прийняття рішення, контролю, саморегуляції). З боку емоційної сфери, мають місце тривога, панічні стани, страх, жах, агресія, гнів, почуття провини, сором, пригніченість, апатія тощо. Серед соматовегетативних порушень спостерігаються: втрата апетиту, порушення сну, різке зниження (або збільшення) ваги, зниження загального тонусу організму, в’ялість, м’язова напруженість, дрож тощо. У поведінкових проявах спостерігається загальна дезорганізація, яка проявляється втрата цілеспрямованості поведінки, її контрольованості людиною; переважає безцільна підвищена активність або, навпаки, пасивність, загальмованість. В сфері соціальної взаємодії часто спостерігається агресивна поведінка, конфліктність, пошук винуватців та звинувачення оточуючих, відчуження, соціальна ізоляція тощо.

Висновок. Перебуваючи у кризових умовах та переживаючи травматичні наслідки війни, людина переживає цілий спектр негативних емоційних станів. Психічні процеси та стани, які переживає людина внаслідок кризової події характеризуються нав’язливим відтворенням травматичного досвіду, яке втілюється у симптоматичній поведінці, та зумовлене прагненням уникнути повторення емоційних переживань, що мали місце під час травматичної події. Центральною ідеєю переважної більшості теоретичних та практичних підходів до подолання травматичних наслідків кризових подій є те, що використання тих чи інших психотехнік має позбавити людину переживання негативних емоційних проявів та поведінки, орієнтованої на уникання всього, що може нагадати про пережите, або, хоча б, послабити ці симптоми.