Сучасна концепція інтенсивної терапії коагулопатії, що ускладнює політравму та шок

Ключові слова

політравма, шок, коагулопатія

Як цитувати

Черній , В. (2019). Сучасна концепція інтенсивної терапії коагулопатії, що ускладнює політравму та шок. Клінічна та профілактична медицина, 2(8). вилучено із http://cp-medical.com/index.php/journal/article/view/57

Анотація

В огляді наведено аналіз четвертого видання європейських рекомендацій (The European guideline on management of major bleeding and coagulopathy following trauma: fourth edition, 2016), присвячених лікуванню тяжкої крововтрати та коагулопатії, обумовлених травмою, які об'єднують досвід терапії за останні роки, та проведено оцінку можливості українського охорони здоров'я в реалізації цих рекомендацій у даний час. Понад 50% усіх травматологічних хворих із летальним результатом гинуть протягом 24 годин після травми. Після госпіталізації у третини хворих із травмою кровотеча має коагулопатичний характер. Рання гостра коагулопатия, пов'язана з травматичним пошкодженням, є багатофакторною: 1) шок, індукований геморагією; 2) пошкодження тканин із вивільненням тканинного тромбопластину та розвитком тромбінемії; 3) активація антикоагулянтної та фібринолітичної систем. Тяжкість розладів коагуляції визначається впливом чинників довкілля, розладами метаболізму (ацидоз, переохолодження, гіпоперфузія тканин і коагулопатія споживання) та терапевтичною стратегією. Коагулопатії можуть бути пов'язаними з травмою головного мозку, печінки, індивідуальними особливостями хворого, які включають вік, спадковість, супутні захворювання, приймання препаратів, надто оральних антикоагулянтів. Моніторинг коагуляції (міжнародне нормалізоване відношення – МНО й АЧТЧ) характеризує лише початок 2-ї фази зсідання крові та представляє генерацію лише перших 4% тромбіну. Тому показники звичайної коагулограми можуть бути нормальними, хоча загальний стан системи зсідання крові є патологічним. Пізня діагностика «травматичної» коагулопатії може вплинути на результат. Наведено ​​нову концепцію реанімації хворих із масивною кровотечею, рекомендовано негайне введення коагуляційних компонентів (RBC, нативної плазми й тромбоцитів у співвідношенні 1:1:1), транексамової кислоти, свіжозамороженої плазми, концентрату фібриногену, десмопресину, концентрату протромбінового комплексу, рекомбінантного активованого фактора зсідання VII (rFVIIa). Наразі актуальним є питання про застосування свіжої цільної крові для ресусцитації після травми та масивної крововтрати.

Посилання

Savvin YU. N., Kudryavtsev B. P. (2015). Klinicheskiye rekomendatsii po okazaniyu meditsinskoy pomoshchi postradavshim s politravmoy v CHS [Clinical recommendations for the provision of medical care to victims of polytrauma in an emergency]. Moskva, 66.

Yovenko I. A., Kobelyatskiy YU. YU., Tsarev A. V., Kuz'mova Ye. A. (2016). Intensivnaya terapiya krovopoteri, koagulopatii i gipovolemicheskogo shoka pri politravme [Intensive therapy of blood loss, coagulopathy and hypovolemic shock in polytrauma]. Medicine of unreadable stations, 4, 23-35.

World Health Organization. Cause-specific mortality and morbidity (2009). Available at: http://www.who.int/whosis/whostat/EN_WHS09_Table2.pdf. Accessed 30 Jan 2015.

Maegele M., Schochl H., Cohen M. J. (2014). An update on the coagulopathy of trauma. Shock, 41, Suppl 1, 21–5.

Frith D., Goslings J. C., Gaarder C., Maegele M., Cohen M. J., Allard S. (2010). Definition and drivers of acute traumatic coagulopathy: clinical and experimental investigations. J Thromb Haemost, 8, 1919–25.

Khan S., Davenport R., Raza I., Glasgow S., De’Ath H. D., Johansson P. I. (2015). Damage control resuscitation using blood component therapy in standard doses has a limited effect on coagulopathy during trauma hemorrhage. Intensive Care Med., 41, 239–47.

Cap A., Hunt B. J. (2015). The pathogenesis of traumatic coagulopathy. Anaesthesia, 70, 1, 96–101.

Rolf Rossaint, Bertil Bouillon, Vladimir Cerny, Timothy J. Coats, Jacques Duranteau, Enrique Fernández-Mondéjar, Daniela Filipescu, Beverley J. Hunt, RadkoKomadina, Giuseppe Nardi, Edmund A. M. Neugebauer, Yves Ozier, Louis Riddez, Arthur Schultz, Jean-Louis Vincent and Donat R. Spahn Email author (2016). The European guideline on management of major bleeding and coagulopathy following trauma: fourth edition. Critical Care, 2, 100. https://doi.org/10.1186/s13054-016-1265-x©

KraghJr J. F., Walters T. J., Baer D. G., Fox C. J., Wade C. E., Salinas J. (2009). Survival with emergency tourniquet use to stop bleeding in major limb trauma. Ann Surg., 249, 1–7.

Mayglothling J., Duane T. M., Gibbs M., McCunn M., Legome E., Eastman A. L. (2012). Emergency tracheal intubation immediately following traumatic injury: an Eastern Association for the Surgery of Trauma practice management guideline. J Trauma Acute Care Surg., 73, 5, 4, 333–40.

Damiani E., Adrario E., Girardis M., Romano R., Pelaia P., Singer M. (2014). Arterial hyperoxia and mortality in critically ill patients: a systematic review and meta-analysis. Crit Care, 18, 711.

Rincon F., Kang J., Vibbert M., Urtecho J., Athar M. K., Jallo J. (2014). Significance of arterial hyperoxia and relationship with case fatality in traumatic brain injury: a multicentre cohort study. J NeurolNeurosurgPsychiatry, 85, 799–805.

Huber-Wagner S., Mand C., Ruchholtz S., Kuhne C. A., Holzapfel K., Kanz K. G. (2014). Effect of the localisation of the CT scanner during trauma resuscitation on survival. A retrospective, multicentre study Injury, 45, 3, 76–82.

Caputo N., Fraser R., Paliga A., Kanter M., Hosford K., Madlinger R. (2013). Triage vital signs do not correlate with serum lactate or base deficit, and are less predictive of operative intervention in penetrating trauma patients: a prospective cohort study. Emerg Med J., 30, 546–50.

Davenport R., Manson J., De’Ath H., Platton S., Coates A., Allard S. (2011). Functional definition and characterization of acute traumatic coagulopathy. Crit Care Med., 39 (12), 2652–8.

Brenner M., Stein D. M., Hu P. F., Aarabi B., Sheth K., Scalea T. M. (2012). Traditional systolic blood pressure targets underestimate hypotension-induced secondary brain injury. J TraumaAcuteCareSurg., 72 (5), 1135–9.

Hagemo J. S., Christiaans S. C., Stanworth S. J., Brohi K., Johansson P. I., Goslings J. C. (2015). Detection of acute traumatic coagulopathy and massive transfusion requirements by means of rotational thromboelastometry: an international prospective validation study. Crit Care, 19, 97.

Perel P., Roberts I., Ker K. (2013). Colloids versus crystalloids for fluid resuscitation in critically ill patients. Cochrane Database Syst Rev., 2.

Cherniy V. I. Kolesnikov A. N., Oleynikov K. N., Yegorov A. A., Biloshapka V. A. (2012). Ratsional'naya infuzionnaya terapiya [Rational infusion therapy]. Donetsk, 182.

Glumcher F. S. (2015). Sbalansirovannaya infuzionnaya terapiya gipovolemii i shoka: vozmozhno li uluchshit' klinicheskiye rezul'taty?

[Balanced infusion therapy of hypovolemia and shock: is it possible to improve clinical results?] Acute and emergency conditions in the practice of a doctor, 6, 40-46.

Chowdhury A. H., Cox E. F., Francis S. T., Lobo D. N. (2012). A randomized, controlled, double-blind crossover study on the effects of 2-L infusions of 0.9 % saline and plasma-lyte(R) 148 on renal blood flow velocity and renal cortical tissue perfusion in healthy volunteers. AnnSurg., 256, 18–24.

Kutcher M. E., Howard B. M., Sperry J. L., Hubbard A. E., Decker A. L., Cuschieri J. (2015). Evolving beyond the vicious triad: differential mediation of traumatic coagulopathy by injury, shock, and resuscitation. J Trauma Acute Care Surg., 78(3), 516–23.

Theusinger O. M., Wanner G. A., Emmert M. Y., Billeter A., Eismon J., Seifert B. (2011). Hyperfibrinolysis diagnosed by rotational thromboelastometry (ROTEM) is associated with higher mortality in patients with severe trauma. AnesthAnalg., 113(5), 1003–12.

Kelly J. M., Callum J. L., Rizoli S. B. (2013). 1:1:1 - Warranted or wasteful? Even where appropriate, high ratio transfusion protocols are costly: early transition to individualized care benefits patients and transfusion services. ExpertRevHematol., 6(6), 631–3.

Hagemo J. S., Stanworth S., Juffermans N. P, Brohi K., Cohen M., Johansson P. I. (2014). Prevalence, predictors and outcome of hypofibrinogenaemia in trauma: a multicentre observational study. Crit Care, 18(2), R52.

Fergusson D. A., Hebert P. C., Mazer C. D., Fremes S., MacAdams C., Murkin J. M. (2008). A comparison of aprotinin and lysine analogues in high-risk cardiac surgery. N Engl J Med., 358(22), 2319–31.

Sihler K. C., Napolitano L. M. (2010). Complications of massive transfusion. Chest, 137(1), 209–20.

Weber C. F., Dietrich W., Spannagl M., Hofstetter C., Jambor C. (2010). A point-of-care assessment of the effects of desmopressin on impaired platelet function using multiple electrode whole-blood aggregometry in patients after cardiac surgery. AnesthAnalg., 110(3), 702–7.

Singleton T., Kruse-Jarres R., Leissinger C. (2010). Emergency department care for patients with hemophilia and von Willebrand disease. J Emerg Med., 39(2), 158–65.

Ng K. F., Cheung C. W., Lee Y., Leung S. W. (2011). Low-dose desmopressin improves hypothermia-induced impairment of primary haemostasis in healthy volunteers. Anaesthesia, 66(11), 999–1005.

Sarode R., Milling Jr T. J., Refaai M. A., Mangione A., Schneider A. , Durn B. L., et al. (2013). Efficacy and safety of a 4-factor prothrombin complex concentrate in patients on vitamin K antagonists presenting with major bleeding: a randomized, plasma-controlled, phase IIIb study. Circulation, 128(11), 1234–43.

Goldstein J. N., Refaai M. A., Milling Jr T. J., Lewis B., Goldberg-Alberts R., Hug B. A. (2015). Four-factor prothrombin complex concentrate versus plasma for rapid vitamin K antagonist reversal in patients needing urgent surgical or invasive interventions: a phase 3b, open-label, non-inferiority, randomised trial. Lancet, 385(9982), 2077–87.

Edavettal M., Rogers A., Rogers F., Horst M., Leng W. (2014). Prothrombin complex concentrate accelerates international normalized ratio reversal and diminishes the extension of intracranial hemorrhage in geriatric trauma patients. AmSurg., 80(4), 372–6.

Baglin T. P., Keeling D. M., Watson H. G. (2006). Guidelines on oral anticoagulation (warfarin): third edition--2005 update. Br J Haematol., 132(3), 277–85.

Mitra B., Cameron P. A., Parr M. J., Phillips L. (2012). Recombinant factor VIIa in trauma patients with the ‘triad of death’. Injury, 43(9), 1409–14.

Zatta A., McQuilten Z., Kandane-Rathnayake R., Isbister J., Dunkley S., McNeil J. (2015). The Australian and New Zealand Haemostasis Registry: ten years of data on off-licence use of recombinant activated factor VII. Blood Transfus., 13(1), 86–99.

Alhazzani W., Lim W., Jaeschke R. Z., Murad M. H., Cade J., Cook D. J. (2013). Heparin thromboprophylaxis in medical-surgical critically ill patients: a systematic review and meta-analysis of randomized trials. Crit Care Med., 41(9), 2088–98.

Lim W., Meade M., Lauzier F., Zarychanski R., Mehta S., Lamontagne F. (2015). Failure of anticoagulant thromboprophylaxis: risk factors in medical-surgical critically ill patients*. Crit Care Med., 43(2), 401–10.

Goforth C. W., Tranberg J. W., Boyer P., Silvestri P. J. (2016). Fresh Whole Blood Transfusion: Military and Civilian Implications. Critical Care Nurse, 36[3], 50-57.